Береш Катерина Юріївна

Директор Паладь-Комарівецької ЗОШ І-ІІ ступенів

Ужгородської районної ради Закарпатської області

Директор школи як лідер змін

           Цікаве завдання для директора - написати есе. Це не шкільний документ, яких ми пишемо сотні за рік. Але ж писати треба про школу, про ту школу. яка стала моїм життям. Тому я дуже легко знайшла  ключове слово свого есе, що  найбільш влучно виражає  рушійну силу, яка допомагає мені бути директором. Це слово – зміни. Є зміни, які втручаються у наше життя, заставляють нас змінюватися. Саме такі зміни спонукали мене до постійного навчання, саморозвитку, морального і професійного зростання. Маючи за плечима 24 роки педагогічного стажу, 14 із яких на посаді директора,  сьогодні я пишу це есе як директор, який навчився не лише пристосовуватися до змін, а самому бути ініціатором змін.

           Для молодої людини розпочати трудову діяльність після закінчення вузу – найбільша зміна у житті. Я зробила дуже великий крок у самостійне життя: дівчина з міста Ужгорода за направленням з російського відділення університету приїхала працювати у сільську школу. Знайшла роботу, створила сім´ю і залишилася назавжди, на все життя.

            Але це була велика зміна лише  особисто для мене. На наступний рік ми всі стали свідками найбільшої історичної зміни нашого суспільства, яка сколихнула весь світ: розпався гігант Радянський Союз і утворилася незалежна суверенна держава Україна.

            Так на мою долю випало бути представником того пострадянського покоління, яке виросло на кращих традиціях радянської системи освіти і раптово опинилося у школі в кризових умовах радикальних змін суспільного устрою. Закінчувалося бурхливе ХХ століття і з ним відходила ціла епоха. Нові часи підійшли відчутно.

         Саме у 1999 році я стала  новим директором школи.  Успадкувала школу з усталеними традиціями і системою роботи, та водночас, отримала непросте завдання: в умовах зростання демократичного  суспільства, переходу економіки на ринкові відносини, становлення норм суспільних цінностей зробити школу ХХІ століття на селі.

         Не секрет, що можливості малих сільських  шкіл суттєво відрізняються від шкіл міських, а ще більше від спеціалізованих. Тим не менше, на школі і на вчителеві у селі така ж величезна відповідальність  перед батьками, як і перед суспільством.

«Теперішній час нічим не гірший за будь-який інший, якщо ти знаєш, що з ним робити» (Ральф Емерсон) – так порадив мені хтось із досвідчених керівників освіти. Реформа освіти розпочалася, орієнтири для шкіл були надані: впровадження нових технологій навчання та інформаційно-комунікативних технологій, пошук додаткових джерел фінансування. Довго роздумувати не було часу, треба було починати діяти самостійно, стати на шлях змін.

         Зрозумівши, що доля будь-якої реформи залежить від керівника, я свідомо розпочала запроваджувати зміни.

         Найлегше було згуртувати педагогічний і батьківський колектив навколо нової мети навчання і виховання. Опираючись на міцні традиції угорської громади та державної школи, виділився національно-патріотичний напрямок виховання, в основу якого лягли основні християнські моральні цінності, що були міцно  вкорінені в сімейних традиціях сільських людей. А основним завданням школи залишалося надання таких базових знань, з якими наші діти з успіхом могли би продовжувати своє навчання.

         Дещо важче було запроваджувати нові технології  навчання. Вчителі чули про них, але ще не були обізнані з ними. Відчувався певний опір. Розуміючи, що педагогіка, як і будь-яка інша наука, не має кордонів, що освіта XXI століття − це явище глобальне, я почала залучати вчителів до участі в педагогічних конференціях, тренінгах близької для нас Угорщини, як більш прогресивної європейської країни.  Як для членів педагогічного товариства така участь для нас була безкоштовною, а користь від отриманого досвіду стала цінною.

          Мені як директору школи, що має недостатнє матеріальне забезпечення, західні колеги підказали вишукувати гранти та подавати заявки, адже це один із додаткових джерел фінансування для школи. Знову щось нове для мене, як керівника. Звісно, перші спроби були невдалими, адже тоді ще ніхто не вчив директорів писати заявки. Однак, не втрачаючи ентузіазму ми продовжували вишукувати все більше грантів та писати заявки. І успіх прийшов. Виграли невелику суму на придбання комп’ютера та принтера для школи. До речі, цей комп’ютер довгий час був єдиним у школі, а сьогодні він ще все залишається основним у роботі адміністрації школи.

          Великого значення набула в моєму професійному житті подія, яка дала  остаточну впевненість у правильності мого бачення ролі керівника як ініціатора змін. У 2002 році я ввійшла в десятку переможців конкурсу серед освітян Закарпаття, які подавали заявки на участь в програмі обміну досвідом для адміністраторів шкіл «Громадські зв’язки» в проекті «Гармонія», фінансованого урядом США. За три тижні перебування в Сполучених Штатах учасники програми, мали змогу ознайомитися із системою освіти найбільш розвиненої країни світу. Ми побували у навчальних закладах різних типів: від приватного елітного університету, до обладнаної камерами спостереження муніципальної школи. Важко перерахувати всі враження. Ми побачили багато з того, що мало відбутися і в нашій освіті. Тому нам – випускникам програми стало легше йти попереду всіх змін у себе в школі і бути впевненими у їх результативності.

          Не вагаючись ні хвилини я першою серед колег розпочала навчання за програмою «Інтел. Навчання для майбутнього». За короткий час можна було навчитися створювати та презентувати учнівські проекти і відразу використовувати їх в роботі. Так з'явився мій перший навчальний проект з української мови, створений разом з учнями. Презентація проекту була настільки вдалою, що я отримала можливість виступити з ним на обласному семінарі з питань вивчення української мови в національних школах, була доповідачем Міжнародного науково-практичного семінару на тему «Реалізація державної мовної політики України та положень протоколів міжурядових комісій з питань забезпечення прав національних меншин щодо вивчення української мови як державної в загальноосвітніх навчальних закладах Закарпатської області з навчанням мовами національних меншин», крім того як передовий педагогічний досвід  впровадження проектних технологій робота була надрукована у фаховому журналі «Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах».

         Першою серед вчителів своєї школи я приклала значних зусиль до оформлення матеріалів кабінету української мови і літератури для участі в конкурсі кабінетів. Наші напрацювання були нагороджені грамотою за ІІ місце в обласному конкурсі кабінетів української мови в національних школах, через два роки за ІІ місце в районному конкурсі, кабінет отримав цінний комплект навчальної літератури.

            Мій власний приклад як директора і водночас вчителя став  досить сильним стимулом до наслідування для колег. Певний опір до впровадження інформаційно-комунікативних технологій з боку колег старшого покоління був подоланий завдяки відкритості до нововведень з боку молодих вчителів. Відразу троє, а потім ще четверо колег пройшли навчання за програмою «Інтел.Навчання для майбутнього». З'явилися презентації та учнівські проекти на уроках хімії у заступника директора вчителя хімії Пастор Т.І., на уроках біології у вчительки Сакач І.Е., на уроках історії Неце Г.Е., у вчительки української мови Сані Е.О., німецької мови Балог С.Ш., у вчителів початкових класів Бакоша Г.Е., Сані І.Б., на заняттях педагога-організатора Чижмадія-Мондок Т.А. Гарно оформила  кабінет рідної мови вчителька Ровжа Е.Т., біології вчителька Сакач І.Е., краєзнавчий музей Неце Г.Е.

           В нашій школі добре спрацював принцип колегіальності, коли молоді колеги переймали цінний досвід старшого покоління, а віддячували їм допомогою в опануванні роботи з комп’ютером. З успіхом застосовує презентації вчителька Товт Є.Л., в цьому могли засвідчитися вчителі району на її відкритому уроці з образотворчого мистецтва. Незважаючи на свій пенсійний вік вчителька Мийсарош О.О. створила учнівську презентацію про зворушливу історію лелеки з поламаним крилом, з якою брала участь в конкурсі «Моральний вчинок».

               Захоплені щоденною роботою невдовзі ми опинилися в освітньому середовищі, в якому почало з'являтися  поняття ринку освітніх послуг. Тенденції розвитку освіти призвели до зростання кожного року  конкуренції між загальноосвітніми навчальними закладами. Це означало для нас, що у батьків з'явилася можливість вибору іншого навчального закладу. Саме тому керівництво школи було змушене  замислитися над тим, у чому перевага нашого навчального закладу над іншими. Дуже гостро постала для нашої школи необхідність формування позитивного іміджу  в тих соціально-економічних умовах. 

Розпочалася  цілеспрямована робота колективу школи по формуванню іміджу школи, тобто  процес, у ході якого створювався  спланований образ на основі наявних ресурсів. Метою створення іміджу нашої школи було підвищення конкурентноздатності, залучення інвестицій, встановлення та розширення партнерських зв‘язків.

Всі наші партнерські зв’язки допомагали в реалізації обраних пріоритетних напрямків навчальної та виховної роботи школи.

На протязі короткого часу ми встановили плідну співпрацю з кількома партнерами, виділивши з кожним із них напрямок співпраці, корисний для обох сторін.

З приватним освітнім закладом «Фундаментум» м. Дьєр в Угорщині  такими напрямками стали: організація особистісно-орієнтованого індивідуального навчання учнів, виховання молоді на основі загальнолюдських моральних та духовних цінностей, поваги до історичного минулого, любові до рідного краю, формування здорового способу життя, оздоровлення учнів та їх соціальної підтримки.

Плідною є співпраця нашої школи з Греко-католицькою загально -

освітньою школою м. Ніредьгаза в Угорщині. Основна мета співпраці сформувалася навколо плекання рідної мови, гарної літературної вимови, декламації віршів рідною мовою, участь у святкових заходах, обмін досвідом педагогів, обмін досвідом управлінської діяльності.

 Виявлення та підтримка обдарованої молоді, мотивація учнів до навчання, вироблення навичок учнівської пошукової роботи та її активізація,  поглиблення знань учнів з угорської історії, яка у школі не вивчається, ознайомлення угорської молоді з історичними місцями та культурними надбаннями Закарпаття – по таких основних напрямках здійснюється наша співпраця з провідним угорським  Історико-культурним товариством ім. Ференца Ракоці.

Найцікавішою є історія укладання трьохсторонньої угоди про міжнародне партнерство, однією із сторін якої є наша школа. Це був символічний акт скасування історичної несправедливості, яка жорстоко розділила людські долі. З приходом радянської влади на карті країни було прокреслено лінію кордону між Радянським Союзом та Чехословацькою Республікою, яка у сусідньому селі Селменцях перетнула село посередині на дві половини, за один день зробивши сусідів громадянами різних країн. Завдяки зусиллям багатьох людей, істориків, журналістів, політиків у 2006 році за згодою двох держав було прибрано колючий дріт та  відкрито кордон. З цієї нагоди в рамках урочистого свята і було підписано угоду про партнерство між угорськими школами, які є сусідами, але знаходяться у трьох країнах - с.Великі Селменці у Словаччині, с.Вамошуйфалу в Угорщині та наша Паладь-Комарівецька в Україні.  Цей крок став кроком у наше європейське майбутнє, адже сусідні з нами країни є членами Євросоюзу.

Наш досвід побудови іміджу навчального закладу виявився передовим і був високо оцінений фахівцями. Моя стаття «Міжнародне партнерство як складова іміджу навчального закладу» була надрукована в журналі «Освіта Закарпаття», з цією темою я виступала на IX Всеукраїнській науково-методичній конференції «Проблеми післядипломної освіти педагогів: інноваційна педагогіка», а також була запрошена учасником міжнародного круглого столу «Розвиток гуманітарного співробітництва в українсько-угорському прикордонному регіоні: аналіз, оцінки», організованого відділом у справах національностей ОДА, управлінням освіти і науки ОДА, Закарпатським інститутом післядипломної педагогічної освіти та центром національних меншин Закарпаття у 2011 році.

Розгорнувши таку плідну, тісну співпрацю, ми дали можливість нашим учням побувати за кордоном, побачити багато цікавого, отримати не лише багато вражень, але і багато друзів. Із невеликої сільської школи для них відкрилися двері у світ.

         Тим часом економічна криза в суспільстві призвела до кризи сімей. Народжуваність дітей знизилася до критичного рівня. У початкових класах наповнюваність класів стала низькою, відповідно з року в рік зменшувалася кількість учнів школи. У селі збільшилося число сімей, які намагалися виживати за рахунок державної підтримки матерів з дітьми, серед учнів школи ставало дедалі більше дітей ромської народності. Мені як директору школи потрібно було не допустити назрівання кризової ситуації, шукати новий напрямок руху.

        Школі був потрібен впевнений у власних силах лідер. Вихід для мене був єдиний: знайти ці нові сили і вивести школу з кризи. Першою з директорів шкіл Ужгородського району я отримала направлення обласного управління освіти на навчання в Університеті менеджменту освіти при Академії педагогічних наук. Відчуваючи свою недостатню підготовленість в питаннях менеджменту навчального закладу я вирішила поставитися до навчання з найбільшою відповідальністю. Рік навчання у магістратурі був надзвичайно плідним. А як же було приємно мені отримати багато запитань щодо описаного мною досвіду роботи сільської школи з угорською мовою викладання, стану освіти національних меншин Закарпаття та почути схвальні думки членів комісії з пропозицією  вступу в аспірантуру.  Найбільшою гордістю для мене стало урочисте вручення дипломів, коли  поряд з дипломом з відзнакою я отримала особливу подяку ректора університету, адресовану на ім'я керівника обласного управління освіти. Честь Закарпаття була відстояна, довіра управління виправдана.

Після навчання у фаховому вузі все, чим я керувалася в переконаннях про роль керівника, отримало науково обґрунтований сенс.

          В моєму уявленні  сучасний директор школи чітко постав як  менеджер, робота якого полягає у створенні «організації, яка навчається» та формує свій власний, новий та ефективний стиль управління навчальним закладом.

       З метою подолання кризових явищ та виявлення нових напрямків розвитку школи я обрала сучасну систему стратегічного управління. Система стратегічного управління школи покликана давати відповіді на найважливіші питання:

1. Яка місія і цілі школи?

2. Який теперішній і майбутній профіль діяльності школи?

3. Що має зробити керівництво, щоб забезпечити виконання місії й

досягнення поставлених цілей?

      При цьому необхідним елементом визначення місії й цілей є аналіз зовнішнього й внутрішнього середовища, а також мінімізація загроз і викликів в умовах глобального суперечливого світу та його різноманітних неупереджених проявів. З цією метою ми щороку складаємо СВОТ-аналіз школи і на його основі виділяємо пріоритетні напрями та пріоритетні дії на рік, пишемо конкретний план досягнення цілей та виконуємо його.

        Так було заплановано та реалізовано відкриття коп'ютерного класу у школі, який ефектвно працює з першого дня відкриття.  Я створила власний блог, а мій заступник Пастор Тімея - двомовний сайт школи в інтернеті. За підсумками минулого навчального руку сайт нашої Паладь-Комарівецької школи зайняв почесне третє місце у районі за кількістю розміщеної інформації про життя школи. Втілюючи отримані знання наступним проявом мого лідерства стало бажання залучити всіх колег до активного впровадження в ІКТ в управлінську діяльність. З моєї ініціативи була організована зустріч керівництва відділу освіти та директорів шкіл з творчою групою Єльникових, завдяки якій Ужгородський район першим серед інших районів області організував навчання та запровадив електронну систему My school.

              Вдалося активізувати екологічну природоохорнну діяльність школярів. Старші учні взяли участь в учнівській науково-практичній природоохоронній коференції з проектом під назвою «Створення екомережі Ужгородського району». за який були нагороджені грамотою. Учні молодшого віку активно приймають участь в конкурсах колективів екологічної просвіти.

         Розгорнуто напрямок міжнародної співпраці школи по підтримці обдарованої молоді та ознайомлення дітей з мистецькими та  культурними надбаннями. Партнером у цій справі став підприємець з Угорщини п. Пал Севч, разом з яким ми організували декілька концертів класичної музики, майстер-клас по фортепіано та концерт в обласній філармонії  широко відомого в Європі піаніста Адама Феллегі.

       У цьому році ми вже відкрили ще одину сторінку партнерства з метою покращення викладання мов української, німецької та  другої іноземної – англійської. Це спеціалізована школа № 80 м. Києва, в якій викладаються саме ці мови і є така ж зацікавленість створити для дітей можливість спілкування.

       Обраний мною. як керівником. спосіб управління виправдав себе.         У 2012 році колективу Паладь-Комарівецької школи вдалося гідно витримати важливий екзамен, школа захистила право надавати освітні послуги, підтвердила свою відповідність сучасним вимогам і була визнана атестованою.

       Переживаючи сьогодні складний період, пов'язаний з особливостями учнівського контингенту школи, ми будуємо нові рамки нашого існування в майбутньому. Детальний аналіз показав, що найбільш оптимальним рішенням задовільнення освітніх запитів громади села є створення на базі школи навчально-виховного комплексу «дитячий садок – школа І-ІІ ступеня» з додатковим відкриттям класів навчання українською мовою.  

У червні цього року ми ініціювали збори громади про майбутнє школи і вони однозначно заявили про підтримку створення такого НВК. Приємно, що таке бачення має і керівництво району, адже концепція реформування освітньої галузі Ужгородського району передбачає створення сааме такого   навчально-виховного комплексу на базі нашої школи.

         Незважаючи на тимчасові труднощі, школа все ж підтримує свій авторитет. Зокрема, інновативні напрацювання нашого колективу в галузі міжнородного партнерства були відібрані для представлення в конкурсній роботі Ужгородського району на виставці «Інновації в освіті» в Києві, яка отримала  високу нагороду журі – диплом  за ІІ місце. Величезний банер, виготовлений для виставки, зараз прикрашає вестибюль школи. Ми зрозуміли – настав час побудови активної зовнішньої реклами свого навчального закладу. Перший крок зроблено. Другий крок – моя участь у конкурсі.

         Підсумовуючи написане, повертаюся до ключового слова – зміни.  Зміни змушують нас рухатись і починати змінювати своє середовище. Як тільки я стала лідером змін, моя школа перетворилася на організацію, яка постійно навчається. У нас дійсно запрацювали всі реформи. Вчителі використовують інформаційно-комунікативні технології,  застосовують нові педагогічні технології. Колектив реалізовує місію школи. Адміністрація школи працює над створенням іміджу навчального закладу. Використовуючи сучасний метод стратегічного упрвління будуємо майбутнє своєї школи. Я впевнено відстоюю свою позицію – директор школи має бути лідером змін. Майбутнє в наших руках.