Знакова подія відбулася  - у школі урочисто встановлено меморіальну дошку на честь колишнього директора і вчителя. Мені як педагогу і директору було надзвичайно приємно організувати це свято. Багато меморіальних дошок встановлюємо в честь різних людей, подій. А скільки серед них Педагогів. Вчителів? Правда, кожен з нас має добру память про свого колишнього вчителя? Не забудьмо їх вшанувати!

http://pkomarivtsi-zos.at.ua/news/garne_zvorushlive_svjato_u_palad_komariveckij_shkoli/2014-05-02-45

До школи завітали поважні гості
http://pkomarivtsi-zos.at.ua/news/ugorska_delegacija_u_nashij_shkoli/2014-04-21-44

Это мой фильм о Facebook. фильм можно посмотреть здесь: https://facebook.com/lookback/ #FacebookIs10

Моя "Візитна картка учасника" на конкурс 

"Учитель року - 2014" в номінації "Директор школи"

Береш Катерина Юріївна

Директор Паладь-Комарівецької ЗОШ І-ІІ ступенів

Ужгородської районної ради Закарпатської області

Директор школи як лідер змін

           Цікаве завдання для директора - написати есе. Це не шкільний документ, яких ми пишемо сотні за рік. Але ж писати треба про школу, про ту школу. яка стала моїм життям. Тому я дуже легко знайшла  ключове слово свого есе, що  найбільш влучно виражає  рушійну силу, яка допомагає мені бути директором. Це слово – зміни. Є зміни, які втручаються у наше життя, заставляють нас змінюватися. Саме такі зміни спонукали мене до постійного навчання, саморозвитку, морального і професійного зростання. Маючи за плечима 24 роки педагогічного стажу, 14 із яких на посаді директора,  сьогодні я пишу це есе як директор, який навчився не лише пристосовуватися до змін, а самому бути ініціатором змін.

           Для молодої людини розпочати трудову діяльність після закінчення вузу – найбільша зміна у житті. Я зробила дуже великий крок у самостійне життя: дівчина з міста Ужгорода за направленням з російського відділення університету приїхала працювати у сільську школу. Знайшла роботу, створила сім´ю і залишилася назавжди, на все життя.

            Але це була велика зміна лише  особисто для мене. На наступний рік ми всі стали свідками найбільшої історичної зміни нашого суспільства, яка сколихнула весь світ: розпався гігант Радянський Союз і утворилася незалежна суверенна держава Україна.

            Так на мою долю випало бути представником того пострадянського покоління, яке виросло на кращих традиціях радянської системи освіти і раптово опинилося у школі в кризових умовах радикальних змін суспільного устрою. Закінчувалося бурхливе ХХ століття і з ним відходила ціла епоха. Нові часи підійшли відчутно.

         Саме у 1999 році я стала  новим директором школи.  Успадкувала школу з усталеними традиціями і системою роботи, та водночас, отримала непросте завдання: в умовах зростання демократичного  суспільства, переходу економіки на ринкові відносини, становлення норм суспільних цінностей зробити школу ХХІ століття на селі.

         Не секрет, що можливості малих сільських  шкіл суттєво відрізняються від шкіл міських, а ще більше від спеціалізованих. Тим не менше, на школі і на вчителеві у селі така ж величезна відповідальність  перед батьками, як і перед суспільством.

Багато думок автора про сільську школу дуже близькі мені.

Працюю в сільській школі. Для села школа - це життя. Село живе доти, доки в ньому є школа, діти. Чекаю дня, коли у селі це зрозуміють всі. А доти - моя школа працює і буде працювати на селі.

Коренные изменения социально-экономических условий сельской жизни, переход к рыночной экономике со всеми вытекающими отсюда последствиями порождают множество проблем, которые не могут быть решены без активного участия сельской школы, которая, в свою очередь, нуждается в существенных преобразованиях, адекватных происходящим в современном обществе переменам. Жизнь предъявляет к ее выпускникам совершенно другие требования по сравнению с теми, какие были несколько лет тому назад. Она определяет необходимость быть конкурентоспособным на рынке труда, обладать большой социальной ответственностью и способностью принимать важные самостоятельные решения экономического, юридического и нравственного порядка.

Сельская школа сегодня - это всеобъемлющая форма педагогической и социально-экономической деятельности на селе. От ее работы зависит как жизнедеятельность сельского хозяйства в целом, так и результативность проводимых в нем реформ. Однако сельские школы существуют в различной среде. Одни находятся в глубинке, в значительном отдалении от больших поселений, где не развита инфраструктура и состав учащихся которых малочисленный. Другие органически вписаны в индустриальные районы и обладают признаками городских школ, хотя по существу остаются сельскими образовательными учреждениями. Здесь отсутствует значительная территориальная разобщенность населения, имеет место достаточная информационная насыщенность и плотное промышленное окружение.

Если в целом по стране - как отмечает А.Ф. Иванов - у обычных выпускников сельских школ заметно ниже уровень общеобразовательной подготовки, невысоки самооценка и жизненные притязания, то об индустриальных районах Подмосковья этого не скажешь. Так например, в

Коломенском районе ежегодно до 8% выпускников средних школ награждаются золотыми или серебряными медалями, а 50% поступают в высшие учебные заведения. Кроме того, в близлежащих городах зачастую расположены педагогические институты и училища, что позволяет вести педагогическую, учебно-методическую и культурно-массовую работы на достаточно высоком уровне.

В российском обществе в силу многих причин сельская школа всегда считалась не просто образовательным учреждением, а своего рода духовным стержнем сельского сообщества, цементирующим культурную, экономическую. И социальную жизнь региона. Известны случаи, когда одна лишь школа своим авторитетом и активностью учителей спасала деревню от окончательной гибели. Без нее невозможны ни сельская семья, ни само сельскохозяйственное производство, что необходимо учитывать реформаторам аграрного сектора. А пока она оказалась в зоне хронической нестабильности. Ей крайне трудно реализовывать конституционное право граждан на получение полноценного образования независимо от места жительства. Положение сельской школы резко ухудшилось в 1992 году, когда ее финансирование стало осуществляться в основном из муниципальных бюджетов, имеющих, как правило, очень ограниченные возможности. И тем не менее несмотря на скудность ее материально-технической базы, сельская школа располагает значительными внутренними резервами для повышения эффективности своих социально-педагогических функций. Однако для решения этой задачи необходимо четко уяснить особенности деятельности сельской школы, расположенной в условиях конкретного региона.

Научная библиотека диссертаций и авторефератов disserCat http://www.dissercat.com/content/sotsialno-pedagogicheskie-osobennosti-deyatelnosti-selskoi-obshcheobrazovatelnoi-shkoly-v-no#ixzz2mMDAABXK